Питання стратегічної безпеки столиці в умовах повномасштабної війни продовжують загострюватися через відвертий безгосподарський та корупційний підхід міської влади до інфраструктурних витрат. Попри багаторічні багатомільйонні вливання у вічний «ремонт» мостів через Дніпро, Київ досі залишається без жодного проєкту резервної переправи на випадок їхнього критичного руйнування. Про це відверто наголошує військовослужбовець ЗСУ та юрист Денис Ярославський, піднімаючи гострі питання щодо ефективності управлінських рішень мера Віталія Кличка.
Як зазначає автор, звернення щодо загрози можливих ударів по переправах через Дніпро адресовані саме очільнику Києва невипадково. Кличко зосередив у своїх руках не лише представницькі функції мера, а й усю повноту влади на чолі Київської міської державної адміністрації (КМДА), що гарантувало йому контроль над колосальним подвійним бюджетом столиці. Перші публічні заклики та попередження про необхідність готуватися до найгірших сценаріїв і завчасно дбати про захист ключових транспортних артерій лунали ще у 2023 році. Для розуміння цих ризиків не потрібні засекречені розвіддані чи штати радників — достатньо мати базову карту України та здоровий глузд. Проте минуло три роки, а міська влада продовжує займатися тим самим процесом — нескінченно ремонтувати те, що щороку « втомлюється».
Яскравим підтвердженням масштабного розпилювання бюджетних коштів є Південний міст. Лише за період керівництва Віталія Кличка — з 2014 по 2026 роки — за офіційними укладеними договорами на латання та підтримку цього єдиного об’єкта було витрачено й законтрактовано щонайменше 1,3 мільярда гривень, що в еквіваленті становить $29 мільйонів.
Якщо співставити ці колосальні суми з реальними світовими досягненнями у сфері інженерії, постає питання неймовірної неефективності або ж навмисного зливу державних ресурсів. Зокрема, у Китаї реалізація масштабних підводних проєктів вражає своїми темпами та бюджетами:
Підводний тунель Yingpan Road Xiangjiang Tunnel (Чанша): Будівництво грандіозного підводного автомобільного тунелю під річкою Сянцзян почалося у вересні 2009 року, а рух відкрили вже у жовтні 2011-го — тобто за 25 місяців. Проєкт включав дві труби, чотири смуги руху та розв’язки загальною довжиною тунельних шляхів близько 8,5 км (основні лінії — до 3 км). Загальна вартість склала 1,87 млрд юанів ($279 млн). Китайці збудували повноцінну підводну транспортну розв’язку всього за два роки, а не за десятиліття.
Підводний тунель Guanyin Lake Underwater Tunnel (Суйнін): Будівництво тривало близько 1 року і 4 місяців. При довжині 2,185 км і ширині 19,8 метра (дві труби, чотири смуги під водою) вартість об’єкта становила близько 852 млн юанів ($127 млн). Для порівняння: на нескінченне «латання дірок» лише Південного мосту в Києві за 12 років витратили еквівалент $29 млн.
Ширина русла Дніпра в межах Києва становить від 280 метрів до 1,35 км. Звісно, з урахуванням підземних спусків, порталів, систем вентиляції, аварійних виходів та розв’язок тунель був би довшим за саму водну перешкоду. Проте цифри говорять самі за себе: виходячи з міжнародного досвіду, коштів, закопаних у ремонти Південного мосту, або ж мільярдів, які безслідно розчинялися на перекладанні бруківки та інших сумнівних проєктах одіозних підрядників на кшталт Микитася і компанії, давно вистачило б на створення надійних альтернатив.
Війна триває з 2014 року — вже 12 років. Але на тлі мільярдних бюджетних видатків у столиці досі немає ані збудованої резервної переправи, ані навіть повноцінного проєкту стратегічного обходу на випадок знищення основних мостів. Стратегічне планування, на переконання військових, полягає не в героїчному пошуку понтонів уже після того, як ворог зруйнує ключову інфраструктуру, а в створенні безпечної альтернативи завчасно.