Угода Міністерства оборони на суму майже 225 мільйонів гривень для забезпечення армії 10 тисячами бронежилетів підсвітила діяльність маловідомого ТОВ «МІЛІКОН ЮА». Цей підряд привернув увагу розслідувачів не лише через зрив поставок оборонного замовлення, а й через шлейф бенефіціарів: тут зійшлися британські офшори Хаїма Бреніга, фігуранти так званих «плівок Міндіча» та структури, близькі до забудовника Вадима Столара.
Про це повідомляє СтопКор.
Скандал навколо забезпечення Збройних сил України засобами індивідуального захисту виявився значно глибшим за банальну історію про некондиційний товар. ТОВ «МІЛІКОН ЮА», яке раптово отримало масштабне фінансування, опинилося в епіцентрі розслідування щодо передачі фронту близько 5 тисяч бронежилетів із фальсифікованим походженням та низькими захисними властивостями.
«МІЛІКОН ЮА»: від європейської зброї до офшорних номіналів
На тлі космічних оборонних бюджетів сама фірма-переможець має досить примарний вигляд. ТОВ «МІЛІКОН ЮА» (ЄДРПОУ 44785002) заснували лише в серпні 2022 року.

Офіційний профіль компанії — банальна оптова торгівля «нічим конкретним». Статутний капітал фірми складає помірні 160 тисяч гривень, а згідно з податковими звітами за 2024 рік, у штаті офіційно працювала всього одна особа. Проте такий мінімалізм не завадив підприємству претендувати на стратегічні державні замовлення.

Спочатку бізнес мав цілком легальне європейське коріння. Першим засновником та інвестором виступив громадянин Польщі Пьотр Ремижевський — реальний власник польського збройового бренду Milicon.

Спільно з українським партнером Олександром Цюрупалом польський підприємець планував створити офіційне представництво для цивілізованого постачання військової амуніції в Україну. Проте згодом усе пішло за класичним тіньовим сценарієм.
За інформацією IT-видання AIN, напередодні великих державних тендерів Ремижевський поспіхом продав свою частку новим власникам, пов’язаним із компанією «Фортеця захисту». Свій вихід із проєкту поляк пояснив високим рівнем корупції в українських кабінетах та хронічною збитковістю. Він також згадав, що вигідну пропозицію про викуп фірми отримав від представників ізраїльського підприємства Masada Armour.
Публічний образ Ремижевського кардинально дисонує з подальшим кримінальним бекграундом фірми. У своїх інтерв’ю за 2023 рік він активно позував зі зброєю, носив патріотичний браслет «Азовсталь» і наголошував, що безкорисливо допомагає українській армії ще з часів АТО.

Але щойно європейський інвестор вийшов із гри, у структурі «МІЛІКОН ЮА» з’явилися персонажі, які перетворили оборонні закупівлі на інструмент швидкого збагачення.
Корпоративна матріошка: адвокат Стеценко, фінанси Бреніга та зв’язки з ОП
ТОВ «Фортеця захисту», яке перехопило контроль над ситуацією, ніколи не виробляло засобів захисту. Це був звичайний посередник, який назвав себе «ексклюзивним дистриб’ютором» ізраїльської марки MASADA ARMOUR.

Цю фірму створили у 2020 році під назвою «Кактус Лімітед» із мізерним капіталом у 500 гривень для працевлаштування громадян. Згодом вона перекваліфікувалася на кейтеринг та квартирні переїзди. І лише в червні 2024 року фірма перейменувалася на «Фортецю захисту» і раптово зайнялася торгівлею військовим спорядженням.
Тоді ж на чолі компанії став адвокат Дмитро Стеценко, який за сумісництвом є директором «МІЛІКОН ЮА». Обидва підприємства мають єдиного кінцевого бенефіціара — британського підданого Хаїма Бреніга.

Аналітична система OpenCorporates свідчить, що Бреніг безпосередньо володіє вісьмома фірмами у Великій Британії та керує ще понад десятком структур у Гібралтарі й на Кіпрі.

Міжнародна база offshoreleaks визначає Хаїма Бреніга як секретаря офшору Airpay Holdings Limited, який фігурував у всесвітньому розслідуванні Paradise Papers.

За оцінкою керівника Громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрія Гудименка, ці закордонні компанії могли слугувати класичними «транзитними гаванями» для оптимізації податків та відмивання брудних коштів. На думку експертів, Бреніг виконував функцію фінансового ширми для капіталів так званої «групи Тімура Міндіча».

Паралельно Дмитро Стеценко керує компанією «Вегі Тренд Інвест» (ЄДРПОУ 43710622).

Серед її засновників значиться Василь Веселий — фігурант гучного корупційного скандалу «плівки Міндіча», якого у бізнесових колах називають неофіційним наглядачем за націоналізованим Sense Bank від владних кабінетів.

Читайте також: Член наглядової ради Sense Bank і фірма в Празі за 100 крон: навіщо фінансисту чеська «каса»
Журналісти також зафіксували зв’язки Веселого з київським ТРЦ Ocean Plaza та будівельними проєктами Вадима Столара. Інша компанія Стеценка — ФК «Консенсус Плюс» — зареєстрована на відомій адресі масової реєстрації фірм-одноденок. Там само базується ТОВ «Київспецтунельбуд», чиї інтереси адвокат захищав у судах.
Там же прописана фірма «Інжкомпроект», де Стеценко володіє 80% капіталу. Його партнером є Сергій Чернишов, а колишнім співвласником — компанія «Труб-Інжбуд» Андрія Веселого.

Таким чином, розслідування виявило стійкі бізнес-зв’язки між Тімуром Міндічем та Василем Веселим. Вони перетинаються через спільних номінальних директорів, контракти Міноборони, управління Sense Bank та структури Вадима Столара. Крім того, Веселого неодноразово бачили на зустрічах з Олександром Цукерманом, ключовим фігурантом матеріалів справи Міндіча.
Прикметно, що «Вегі Тренд Інвест» раніше належала до пулу Сергія Турчинова — бізнес-партнера Вадима Столара. Цей трек веде до девелоперської компанії ENSO та продюсера Артема Колюбаєва, якого пов’язують із найближчим колом керівника Офісу президента Андрія Єрмака. Фірма Стеценка опинилася в центрі перетину інтересів одразу кількох олігархічних груп.
Єдиний підряд, скарги конкурентів та судовий позов на 97 мільйонів
Незважаючи на агресивний медіа-резонанс, аналітика системи Clarity Project показує, що ТОВ «МІЛІКОН ЮА» виграло лише один державний контракт. 19 лютого 2025 року Державна агенція «Державний оператор тилу» (ДОТ) підписала з фірмою угоду на поставку 10 тисяч модульних бронежилетів за 225 млн грн.

Проблеми вибухнули ще під час торгів. Вітчизняний виробник НВП «Темп-3000» подав офіційну скаргу, вимагаючи дискваліфікації переможця через тотальне порушення вимог.

У ДОТ ці претензії проігнорували, заявивши, що правила дозволяють оцінювати учасника через документи фактичного іноземного виробника. Замовник вирішив застосувати максимально лояльне трактування умов тендеру, заплющивши очі на зауваження.
Проте після перерахування коштів ситуація стала критичною. Поставлена амуніція виявилася бракованою і не відповідала заявленим стандартам безпеки. Представники ЗСУ двічі загортали партії товару через низьку якість металевих плит та дефекти пошиття плитоносок. Договір було повністю зірвано, а «Державний оператор тилу» змушений був піти до суду з позовом про стягнення з «МІЛІКОН ЮА» понад 97 мільйонів гривень штрафів.
Цікаво, що точнісінько такий маневр раніше намагалися провернути через «Фортецю захисту». У 2024 році вона претендувала на три великі закупівлі, які зрештою скасували. Щойно «Фортеця захисту» втратила жирний контракт на 1,6 мільярда гривень, її двійник «МІЛІКОН ЮА» одразу отримав аналогічний підряд на меншу суму.
Прямий зв’язок між цими двома фірмами підтвердили і юристи «Темп-3000». Вони довели, що «МІЛІКОН ЮА» завантажила в систему офіційний зразок-еталон бронежилета, виписаний Міністерством оборони на зовсім іншу юрособу — ТОВ «Фортеця захисту». При цьому жодних договорів про консорціум чи спільну діяльність фірми не надавали.

Документ Головного управління матеріального забезпечення ЗСУ на бронежилет моделі MASADA ARMOUR SOY LTD належав «Фортеці», але став перепусткою до грошей для «МІЛІКОН ЮА». Ця деталь остаточно доводить, що обидві компанії є частинами одного тіньового механізму.
Кримінальна справа «МІЛІКОН ЮА» вийшла далеко за межі постачання неякісних бронежилетів. Це наочна демонстрація того, як під час війни стратегічні фінансові потоки Міноборони вимиваються через фірми-прокладки, офшорні рахунки та впливових кураторів із владних кабінетів. Справа залишається під прицілом антикорупційних органів та розслідувачів.