Водна криза у Білій Церкві: як 12 років концесії та 21 мільйон боргу вилилися у тариф до 120 грн за куб

Мешканці Білої Церкви протестують через підвищення тарифу на воду — хто винен насправді і до чого тут історія 12-річної концесії водоканалу?

Історія довкола водозабезпечення в Білій Церкві на Київщині набула нових обертів. 27 серпня біля Білоцерківської міськради відбувся мітинг жителів громади. Люди протестували проти різкого зростання тарифів на воду з 1 вересня. Настрої підігрівалися гаслом “120 грн за воду при пенсії 4 тис. грн”, а в медіапросторі пролунали вимоги відставки очільника громади Володимира Вовкотруба.

Але що насправді може стояти за підвищенням ціни на воду, до чого тут давня історія з концесією водоканалу і кому вигідно “переводити стрілки” на міську владу? Спробуємо розібратися в ситуації.

26 серпня однією з основних тем на засіданні виконавчого комітету Білоцерківської міськради стало встановлення нових тарифів на воду. Як повідомило медіа “Еспресо: Біла Церква”, з 1 вересня тарифи на водопостачання та водовідведення становитимуть:

• Для селища Терезине та села Дрозди — 120,43 грн/м³ (було 39,60 грн/м³).

• Для Білої Церкви — 95,10 грн/м³ (було 37,20 грн/м³).

• Для сіл Шкарівка та Пилипча — 58,44 грн/м³ (було 17,76 грн/м³).

Міська влада на чолі з Володимиром Вовкотрубом надала чітке роз’яснення, що підвищення тарифів є вимушеним кроком: без цього неможливо забезпечити безперебійне водопостачання в умовах припинення державного субсидування.

Згідно з офіційними роз’ясненнями Білоцерківської міськради, ситуація з водопостачанням критична. Чинні тарифи покривають лише 30% собівартості послуг. Керівники підприємств зазначають, що ціни на ресурси зросли в рази: електроенергія подорожчала з 4 до 10-12 грн за кВт-год, пальне — з 22 до понад 80 грн/л, а податкове навантаження на кубометр води зросло у вісім разів (з 1,13 до 9,12 грн). Додатковий тиск створюють дорогі імпортні реагенти, вартість яких прив’язана до курсу валют.

Утім, може існувати ще одна вагома причина. Експерти та розслідувачі припускають: тарифний колапс міг стати закономірним результатом історії, яка розпочалася у 2011 році з передачі КП “Білоцерківводоканал” у концесію ТОВ “Білоцерківвода”. Як свідчать дані журналістських розслідувань, ініціатором концесії виступало запорізьке ТОВ “Юніверсум ФГ”, яке фактично не мало ані активів, ані прозорої звітності.

Від його єдиного засновника через ТОВ “Олвін-Траст” слід вів до панамського офшору “Transmetal International Inc.”. Крім того, як стало відомо медіа, “Юніверсум ФГ” фігурує в трьох кримінальних справах щодо відмивання коштів на понад 100 млн грн.

Сьогодні борг концесіонера перед містом перевищив 21 мільйон гривень. Нещодавно Київська обласна прокуратура оголосила підозру директорці ТОВ “Білоцерківвода” Тетяні Бойко. Їй інкримінують штучне завищення вартості хлору та ненарахування штрафів на загальну суму 21,3 мільйона гривень. Сама Бойко заперечує провину, посилаючись на те, що підприємство не мало ресурсів через заморожені роками тарифи. Проте факт залишається фактом: кошти, які мали б надходити до міського бюджету як концесійні платежі, туди не потрапили.

Міськрада вже звернулася до прокуратури щодо стягнення боргу концесіонера у суді, а робоча група розглядає варіанти від судових позовів до розірвання концесійної угоди.

Чи вдасться місту повернути контроль над інфраструктурою Білої Церкви — покаже час.

Попри об’єктивні економічні труднощі та історію із багаторічною заборгованістю концесіонера, тему тарифів, схоже, почали активно використовувати в медіапросторі для політичного тиску на мера Вовкотруба. Заклики до відставки керівництва міста дивно збігаються з інтересами опонентів міської влади. Нинішні протести виглядають як чергова спроба перекласти відповідальність за багаторічний офшорний вузол на міську владу, яка намагається його розплутати.