Олександр Поворознюк – людина, що давно стала помітною фігурою в українському медіапросторі. Він відомий своїми скандальними висловлюваннями, ексцентричною поведінкою та гучними заявами. Проте за цим образом приховується дещо більше. Що саме – природна експресивність чи продуманий імідж?
Пошуковики рясніють заголовками про Поворознюка: «Обматюкав журналіста», «Назвав футболістів дармоїдами», «Розповів, за що сидів». Але якщо заглибитися, можна знайти й іншу цікаву деталь: на запит «Олександр Поворознюк» Google видає повідомлення про вилучення деяких результатів згідно з європейським законом про захист даних. Чому людина, яка робить ставку на відкритість і скандальність, щось приховує?
Сам Поворознюк не приховує, що мав проблеми із законом. Він неодноразово заявляв про дві судимості: першу – за побиття офіцера та сержанта під час служби в армії, другу – за крадіжку двох каністр солярки. Проте в інтерв’ю Наталії Мосейчук він згадав уже про три судимості, а у 2021 році в розмові з «Економічною правдою» – про чотири. Ця плутанина викликає питання.
Один з фактів, який намагаються не афішувати, – це судимість 1998 року за статтею 101 Кримінального кодексу (тяжкі тілесні ушкодження). Це вже не історія про армію, а серйозніший злочин. До того ж, сам Поворознюк не завжди однаково розповідає навіть про свої «офіційні» судимості: то він сидів за бійку в армії, то за крадіжку дублянок.
Офіційна біографія Олександра Поворознюка теж викликає питання. Він нібито починав як звичайний водій, а потім несподівано став впливовим аграрним бізнесменом. Гроші для старту він, за його словами, отримав у банку «на чесне слово», без застави та гарантій. Назву банку він не називає, лише згадує, що він був державним.
Але справа тут не тільки у «чесному слові». Важливу роль у становленні Поворознюка відіграв Сергій Ганжа – колишній офіцер КДБ, який згодом обіймав високі посади в СБУ. Він допомагав не лише Поворознюку, а й іншим представникам «еліти 90-х». Після Революції Гідності Ганжа втік до Росії й нині є «начальником комітету держбезпеки Запорізької області» у складі окупаційної влади.
Поворознюк є власником футбольного клубу «Інгулець». Історія з гравцем, якого він здав до військкомату після відмови продовжувати контракт, обурила багатьох. Хоча всі громадяни України мають рівні обов’язки перед ЗСУ, такий крок виглядає як підлість. Особливо якщо врахувати, що сам Поворознюк 1971 року народження, цілком підпадає під мобілізацію, носить військову форму, має зареєстрований автомат, але воювати не поспішає.
Попри сумнівний бекграунд, Поворознюк став головою районної організації партії «Слуга народу» у Петрівському районі Кіровоградської області. У 2023 році навіть планувалося зняти про нього кіно за державні кошти, виділивши 33,6 мільйона гривень. Тільки після медійного скандалу ідею згорнули. Але зв’язки Поворознюка з владою залишилися, що дає йому можливість продовжувати свою діяльність.
Імідж Поворознюка як народного героя – лише фасад, за яким ховається реальна історія 90-х, корупційних зв’язків та темних справ. Недарма його ім’я з’явилося в базі «Миротворець» із характеристикою: «Мародер. Злодій». Поки одні бачать у ньому харизматичного «свого хлопця», інші розуміють: перед нами типовий представник системи, який вдало пристосувався до нових реалій.
Український ринок естетичної медицини та пластичної хірургії вкотре опинився в епіцентрі гучного кримінального скандалу, який…
Поки столиця України готується до чергової складної зими, комунальні підприємства Києва продовжують дивувати своїми «пріоритетами».…
Поки державні інституції намагаються демонструвати прозорість у часи жорсткої війни, прифронтовий Харків продовжує генерувати гучні…
Столичний державний художній ліцей імені Тараса Шевченка опинився в епіцентрі грандіозного скандалу, який оголює всю…
Київщина знову опинилася в епіцентрі брудного скандалу, який демонструє всю глибину безпринципності дільців від медицини…
Поки Україна веде виснажливу війну на виживання, а Сили оборони щодня потребують кожної гривні на…