Олександр Поворознюк – людина, що давно стала помітною фігурою в українському медіапросторі. Він відомий своїми скандальними висловлюваннями, ексцентричною поведінкою та гучними заявами. Проте за цим образом приховується дещо більше. Що саме – природна експресивність чи продуманий імідж?
Пошуковики рясніють заголовками про Поворознюка: «Обматюкав журналіста», «Назвав футболістів дармоїдами», «Розповів, за що сидів». Але якщо заглибитися, можна знайти й іншу цікаву деталь: на запит «Олександр Поворознюк» Google видає повідомлення про вилучення деяких результатів згідно з європейським законом про захист даних. Чому людина, яка робить ставку на відкритість і скандальність, щось приховує?
Сам Поворознюк не приховує, що мав проблеми із законом. Він неодноразово заявляв про дві судимості: першу – за побиття офіцера та сержанта під час служби в армії, другу – за крадіжку двох каністр солярки. Проте в інтерв’ю Наталії Мосейчук він згадав уже про три судимості, а у 2021 році в розмові з «Економічною правдою» – про чотири. Ця плутанина викликає питання.
Один з фактів, який намагаються не афішувати, – це судимість 1998 року за статтею 101 Кримінального кодексу (тяжкі тілесні ушкодження). Це вже не історія про армію, а серйозніший злочин. До того ж, сам Поворознюк не завжди однаково розповідає навіть про свої «офіційні» судимості: то він сидів за бійку в армії, то за крадіжку дублянок.
Офіційна біографія Олександра Поворознюка теж викликає питання. Він нібито починав як звичайний водій, а потім несподівано став впливовим аграрним бізнесменом. Гроші для старту він, за його словами, отримав у банку «на чесне слово», без застави та гарантій. Назву банку він не називає, лише згадує, що він був державним.
Але справа тут не тільки у «чесному слові». Важливу роль у становленні Поворознюка відіграв Сергій Ганжа – колишній офіцер КДБ, який згодом обіймав високі посади в СБУ. Він допомагав не лише Поворознюку, а й іншим представникам «еліти 90-х». Після Революції Гідності Ганжа втік до Росії й нині є «начальником комітету держбезпеки Запорізької області» у складі окупаційної влади.
Поворознюк є власником футбольного клубу «Інгулець». Історія з гравцем, якого він здав до військкомату після відмови продовжувати контракт, обурила багатьох. Хоча всі громадяни України мають рівні обов’язки перед ЗСУ, такий крок виглядає як підлість. Особливо якщо врахувати, що сам Поворознюк 1971 року народження, цілком підпадає під мобілізацію, носить військову форму, має зареєстрований автомат, але воювати не поспішає.
Попри сумнівний бекграунд, Поворознюк став головою районної організації партії «Слуга народу» у Петрівському районі Кіровоградської області. У 2023 році навіть планувалося зняти про нього кіно за державні кошти, виділивши 33,6 мільйона гривень. Тільки після медійного скандалу ідею згорнули. Але зв’язки Поворознюка з владою залишилися, що дає йому можливість продовжувати свою діяльність.
Імідж Поворознюка як народного героя – лише фасад, за яким ховається реальна історія 90-х, корупційних зв’язків та темних справ. Недарма його ім’я з’явилося в базі «Миротворець» із характеристикою: «Мародер. Злодій». Поки одні бачать у ньому харизматичного «свого хлопця», інші розуміють: перед нами типовий представник системи, який вдало пристосувався до нових реалій.
Начальник відділу Київської митниці Валерій Чіхін задекларував значні валютні заощадження, але не вказав жодного об’єкта…
Контрабандисти в Одесі використовують схеми експорту сільгосппродукції для відмивання коштів, транспортуючи продукцію сумнівного походження до…
Останні місяці міський голова Ірпеня Олександр Маркушин переживає складний період. Уже майже три місяці він…
Завідувач сектору з питань дотримання прав і свобод відділу взаємодії з правоохоронними органами Дніпропетровської обласної…
Поява екссекретаря Київської міської ради часів Леоніда Черновецького Олеся Довгого на благодійному заході спричинила хвилю…
Засновник адвокатського об’єднання «Дефенсорес», колишній заступник голови Державного бюро розслідувань (ДБР) і експрокурор Олександр Бабіков…