Архітектура державного дерибану: як Іван Вінник пройшов шлях від провінційного афериста до куратора оборонних мільйонів

Біографія Івана Вінника, який сьогодні разом із Сергієм Пашинським контролює Національну асоціацію підприємств оборонної промисловості України (NAUDI), є класичним підручником з того, як в Україні робити мільйонні статки на шахрайстві, рейдерстві та політичній криші. Від звичайного слюсаря з Новокаховського заводу до народного депутата й архітектора корупційних схем — кожен етап його кар’єри супроводжувався знищенням бізнес-партнерів, пограбуванням банків та масштабним розпилом бюджетних коштів.

Ранній старт та прокурорська парасолька: як зв’язки рятують від тюрми

Іван Винник народився 1979 року в Новій Каховці. Трудовий шлях починав слюсарем, але справжній ривок уперед стався завдяки вдалому одруженню. Юнак зумів закрутити роман з племінницею Віктора Лакизюка — довіреної особи одіозного Генпрокурора Михайла Потебенька.

Коли у 1998 році Лакизюк очолив прес-служба ГПУ і став головним каналом вирішення делікатних питань для еліти, молодий Винник автоматично отримав недоторканність. У свої 19 років він без жодного досвіду сів у крісло заступника начальника постачання у шведсько-українській компанії «Чумак». Тоді ж зародився його улюблений стиль роботи: брати чужі ресурси, обіцяти золоті гори і кидати інвесторів.

Томатний террор: масштабна афера на мільйони доларів

На початку 2000-х Винник створив мережу прокладок («Глобал Концентрат», «Зед-Сервіс», «Томатна Країна»), через які крутив мільйонні потоки на постачанні томатної пасти. Але вже у 2007-2008 роках він влаштував класичний комерційний кидок:

Отримав мільйонні передоплати за продукцію від виробників соків «Вітмарк» (Джаффа) та «Ерлан» (Біола), але не поставив нічого, укравши 2,7 мільйона доларів.

Кинув рідний «Чумак», недопоставивши сировину на мільйон із гаком.

Російського партнера Зикова він розвів на 7 мільйонів доларів, переконавши вкласти їх у нову афю — будівництво заводу газобетону.

Кривавий газобетон та війна з банками

У 2007 році Винник заснував ТОВ «Завод будматеріалів №1», на базі якого запустив виробництво газобетону. Під цей проєкт він набрав кредитів у «Приватбанку» (десятки мільйонів гривень) та величезні позики в «Альфа-банку» під заставу 70% акцій підприємства.

Коли прийшов час платити за рахунками, Винник увімкнув повний брутальний кримінал:

Подвійні крадіжки: Він переконав «Вітмарк» та «Ерлан» забрати борги газобетоном, але фактично вкрав цей товар прямо зі складів заводу. Потім спробував таким же макаром розрахуватися з «Чумаком», але вкрадений газобетон просто зник зі складу. Суди завалювали позовами, але Вінник вигравав їх у Херсоні завдяки старим прокурорським зв’язкам.

Фіктивне розлучення: У 2009 році він формально розлучається з дружиною, переписавши на неї всю нерухомість, автопарк і катери, щоб судові виконавці не мали що конфісковувати.

Силові рейдерські війни: Коли у 2013 році «Альфа-банк» через невиплату кредитів змінив керівництво заводу, Винник влаштував справжню війну. Він залучив бойовиків із місцевого клубу реконструкторів Дмитра Васильєва (які ще вчора їздили з георгіївськими стрічками). У 2014 році вони намагалися силовими методами відбити завод. Програвши силовий протистояння, Винник миттєво перефарбувався у патріота, почавши кричати про російських рейдерів та власника банку Михайла Фрідмана.

У результаті Новокаховський суд присудив стягнути з Винника та його спільника Ткачука 335 мільйонів гривень на користь «Альфа-банку», але завдяки підготовленим тилам брати там було нічого. А борг перед «Приватбанком» на 35,5 мільйонів гривень зник сам собою у 2016 році після ліквідації британської офшорної прокладки Балестра Лімітед, коли Винник уже заліз у парламентське крісло.

Депутатський мандат як парасолька для нафтових афер

У 2014 році Іван Винник заходить до Верховної Ради від Блоку Петра Порошенка та стає правою рукою одіозного Сергія Пашинського у комітеті з питань нацбезпеки і оборони. Тут починається справжній державний дерибан:

Нафтова афера Курченка: Пашинський та Винник організували схему з розпродажем 80 тисяч тонн конфіскованих нафтопродуктів олігарха Сергія Курченка через держпідприємство «Укртранснафтопродукт» за заниженими цінами. Паралельно через цю ж трубу в Україну заводили контрабандне паливо жахливої якості, отримуючи мільйонні кешові прибутки. Інформаційний супровід та відбілювання цієї схеми забезпечувала Тетяна Чорновол.

Платний депутатський рекет: За інсайдерською інформацією, Винник поставив на потік комерційні депутатські запити. За суми від 10 до 25 тисяч доларів він використовував бланки народного депутата для тиску на Генпрокуратуру, СБУ та МВС — або щоб кошмарити неугодний бізнес (влаштовуючи маски-шоу), або щоб відбивати одіозних фігурантів від кримінальних справ.

На награбовані кошти Винник звів розкішний маєток площею 500 квадратних метрів у селі Віта-Поштові під Києвом.

Сьогодні цей персонаж разом із Пашинським контролює оборонну асоціацію NAUDI, продовжуючи освоювати мільярдні бюджети українського сектору безпеки за тими ж цинічними схемами, відпрацьованими ще на томатній пасті та брудному газобетоні.