Компанія експосадовця часів Януковича Дмитра Пляцука отримала від держави 2 млрд грн на ремонт ППО. Міністерство оборони України навіть не звернуло увагу на те, що “Оборонні технології” уже зривали строки і навіть мали судове рішення щодо виплати штрафу та пені. Крім того ця приватна фірма має ознаки причетності до неї осіб, що є підозрюваними у державній зраді. Тож аналітики СтопКору вирішили розібратися у діяльності компанії та її керівника.
Приватна компанія Дмитра Пляцука за період від 2022 по 2024 роки отримала від держави майже 2 мільярди гривень на ремонт протиповітряної оборони. До того ж, як повідомляє Українська правда, державні контракти на ремонт систем ППО виконуються без розкриття інформації про походження документації та запчастин. І вже стає цікаво: що ж не хоче показувати ексчиновник режиму Януковича?
То хто ж такий Дмитро Пляцук і чому стільки уваги йому приділяється?
Журналістів так зацікавив пан Пляцук не випадково, адже за часів Януковича він був заступником міністра оборони України та нагороджений орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.
У січні 2015 року ексчиновник заснував компанію “Оборонні технології”, офіс якої розташований в Києві, на проспекті Голосіївському, 114 у звичайному житловому будинку, де також зареєстровано ще 52 компанії. І от уже з 2016 року ця компанія почала викуповувати частинами збанкрутілий Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння, який спеціалізувався на ремонті військової інженерної техніки, включно із землерийними машинами, переправочно-десантною технікою та автокранами. Здавалося б, навіщо пропадати добру, нехай працює на благо держави. Але тут варто розібратися саме із банкрутством цього заводу. Якась дуже цікава ситуація виходить. Дмитро Пляцук призначений на посаду заступника міністра оборони України 18 лютого 2012 року, а вже 16 листопада 2012 року щодо Державного підприємства “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який належав до Державного концерну “Укроборонпром”, порушено справу про банкрутство. І це не голослівна інформація, про це йдеться в ухвалі суду.
І саме тут ще варто згадати теж не менш важливий факт у послужному списку Пляцука. Перед тим як стати заступником міністра, він працював заступником генерального директора “Укроборонпрому”. Збіг чи закономірність дій з отримання заводу?
Тут є ще одна цікава інформація. Ще 10 листопада 2013 року СБУ разом з групою “Альфа” увійшла до Державного концерну “Укроборонпром” і провела вилучення документів в офісі компанії-спецекспортера “Укрспецекспорт“. Тоді “Дзеркало тижня” повідомило, що такі події пов’язані з активною діяльністю колишніх керівників цих компаній, а також Міноборони Дмитра Саламатіна та Дмитра Пляцука з продажу комерсантам бойової зброї. Але справа тільки тим і закінчилась. До речі, сьогодні пан Саламатін перебуває у розшуку за звинуваченням у заволодінні чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчиненні державної зради в інтересах російської федерації, підриві обороноздатності, державної та економічної безпеки України шляхом вчинення умисних дій, спрямованих на витіснення України зі світових ринків зброї на користь рф. І тут справа не стосувалася якогось збагачення, а мета її – послаблення української армії.
Отож, нині виробничі потужності “Оборонних технологій” розташовані в Ніжині (Чернігівська обл.) на базі колишнього державного підприємства (ДП) “Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння”, який виставлений на приватизацію.
Щоправда, у 2022 році держава відчужила деякі об’єкти на території заводу. Та вже у квітні 2023 року “Оборонні технології”, власником яких є Пляцук, подали до суду і вимагають відшкодування у 40 млн гривень та повернення цих об’єктів.
До урядового кварталу для Пляцука зайти не проблема
Під час воєнного стану до урядового кварталу не можна вільно зайти, потрібно мати спеціальну перепустку. Але для Пляцука і це не проблема. Таку перепустку замовляє для нього секретар народного депутата від фракції “Слуга народу” Ігоря Копитіна Зінор Аблязієв. Нагадаємо, що саме Копитін є головою підкомітету з питань оборонної промисловості Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Аблязієв, як повідомляє сам Пляцук, є також співробітником компанії “Байкар”. Для тих, хто не в курсі, саме ця компанія виготовляла для України Байрактари. За інформацією “Київ 24”, у 2021 році один з помічників Копитіна також мав довіреність від компанії Пляцука, яка надавала право представляти інтереси підприємства та підписувати документи під час переговорів з турецькою оборонною компанією.
То які ж саме справи може вирішувати пан Пляцук в урядовому кварталі? У розслідуванні говориться, що під час одного з візитів Пляцука до оборонного кварталу було ухвалено рішення про укладення контракту з компанією “Оборонні технології” на ремонт десяти зенітно-ракетних комплексів. Вартість ремонту одного ЗРК становитиме в середньому близько 20 мільйонів гривень або приблизно пів мільйона доларів. В інтерв’ю журналісту Української правди Дмитро Пляцук підтверджує, що ходить до урядового кварталу, оскільки співпрацює з Комітетом нацбезпеки і оборони, в них багато з ними питань, вони для комітету приводять іноземних партнерів.
Постає питання: чому експосадовець режиму Януковича, приватний підприємець має такі великі контракти, а державні компанії – ні? Так от у розслідуванні повідомляється, що деякі чинні топпосадовці чинили тиск на управлінців державного оборонного комплексу з метою співпраці саме з компанією Дмитра Пляцука.
І це не вперше, коли державне замовлення віддається пану Пляцуку. У 2017 році між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт” було укладено договір на ремонт і модернізацію зенітно-ракетно-гарматного комплексу “Тунгуска” для іноземного замовника. Тож як підприємство без відповідного досвіду отримало доступ до документації для ремонту таких виробів і чи здатне воно взагалі виконати таку модернізацію? І головне, чому договір не було укладено з ДП “Балаклійський ремонтний завод” — єдиним спеціалізованим підприємством, яке має досвід у таких роботах? До того ж, як стверджують у медіа, “Балаклійський ремонтний завод” звертався до “Укроборонпрому” з проханням долучити його до виконання цього зовнішньоекономічного контракту. Однак, як відомо, ні “Укроборонпром”, ні “Спецтехноекспорт” тоді не дали жодної відповіді на звернення підприємства.
Незрозуміло стає, яким чином “Оборонні технології” знову отримали контракт, оскільки Міністерство оборони України нещодавно судилося з компанією щодо недотримання строків виконання умов договору № 716/2/18/6-Д від 12.06.2018. Тоді суд встановив стягнути з підприємства Пляцука пеню в сумі 201 925 грн 81 коп., штраф в сумі 189 823 грн 75 коп. та витрати зі сплати судового збору в сумі 5 876 грн 24 коп.
Добре, коли маєш впливових друзів
Під час аналізу цієї інформації виникає слушне питання: як так вдається пану Пляцуку успішно освоювати державні договори при любій владі? Мабуть, все-таки допомагають зв’язки.
Наприклад, один з таких – це Павло Букін, який обіймав керівні посади в оборонній сфері.
Він також був генеральним директором державного концерну “Укроборонпром” з 2018 до 2019 року. А коли пішов звідти, то успішно влаштувався в компанію Пляцука. Щоравда, на сьогодні він мігрував у Відень, адже отримав підозру у справі Свинарчуків. Українська правда говорить про те, нібито Букін там спілкується з Пляцуком. До речі, сім’я якого нині також проживає у Відні.
Що ж до договору між ТОВ “Оборонні технології” та ДП “Спецтехноекспорт”, тут теж є своя зв’язкова ланка. І тут потрібно звернути увагу на ще одну засновницю ТОВ “Оборонні технології” Тетяну Сутко.
Саме в її квартирі мешкає, згідно з його декларацією, колишній директор ДП “Український центр “Безпека” (при Мінекономіки) і колишній співробітник “Укроборонсервісу” Владислав Глазунов.
І тут знову конфуз. У грудні 2019 року НАБУ повідомило Глазунову про підозру у вчиненні ним державної зради.
Але, як знову ж таки повідомляє Українська правда, нині Пляцук спокійно їздить за кордон, користуючись “бронею” від мобілізації. Ба більше, поки шоферів рейсових автобусів серед дороги мобілізують, водій бізнесмена також спочатку вільно їздив у службові відрядження за кордон, а згодом ще й отримав інвалідність другої групи.
Тож незрозумілою стає позиція Міністерства оборони України, коли контракти віддаються приватній фірмі з ознаками причетності до неї осіб, підозрюваних у державній зраді. Чи не станеться так, що інформація щодо нашої обороноздатності матиме витік до росії? Адже під час ремонту надається, мабуть, допуск до військової частини та до військової техніки, і ворог може дізнатися про готовність наших військ та місце їх розташування.